На святкуванні старого Нового року прийнято вітатись, накривати святкові столи та готували щедру кутю.

Традиція святкувати Старий Новий рік в Україні йде від розбіжності Юліанського календаря або календаря «старого стилю» та Григоріанського

 

Традиція святкувати Старий Новий рік в Україні йде від розбіжності Юліанського календаря або календаря «старого стилю» та Григоріанського. Розбіжність календарів становить 13 днів. Таким чином Старий Новий рік святкують в ніч з 13 на 14 січня.

Згадаємо історію. Григоріанський календар було запроваджено 4 жовтня 1582 року Папою Римським Григорієм XIII. Реформа календаря мала за мету ліквідувати зсув весняного рівнодення: від запровадження юліанського календаря до 16 століття виникла різниця в 10 днів порівняно з фактичним настанням рівнодення. Оскільки дата весняного рівнодення є важливою для визначення дати Великодня, це створювало проблеми. Згідно з нововведенням папи, одразу ж після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Цього дня в Італії, Королівстві Франція, Іспанії, Королівстві Португалія та Речі Посполитій (зокрема, й на території України) запроваджено григоріанський календар — десять днів вилучили з календаря.

В Україні григоріанський календар де-юре запроваджено одразу ж після його ухвалення Папою Римським (оскільки 1582 року українські землі входили до складу Речі Посполитої, що була офіційно католицькою державою). Проте в той час ситуація між польською католицькою та українською православною церквою була дуже напруженою, спроби змусити православних прийняти григоріанський календар лише ускладнили ситуацію. Відтак українська православна (так само, як і греко-католицька) церква досі дотримується юліанського календаря.

На святкуванні старого Нового року прийнято вітатись, накривати святкові столи та готували щедру кутю. Ці народні традиції не мають спільного до зміни календарів, а відносяться до слов’янських обрядів та православних традицій.

Щедра кутя: підношення слов’янським богам або спогади про мученика Федора Тирона. М’ясна кутя.

Щедра кутя – одна з основних страв святкового столу на Старий Новий рік, відрізняється від «голодної», яку подавали на святвечір, додаванням скоромних продуктів. Цікаво, що вживання куті, було прийнято як у слов’янській культурі, так і у християнській. Але у слов’ян -ця страва готувалася як принесення богам, які могли допомогти з врожаєм, достатком та благополуччям у Новому році. Такими богами дохристиянського Володимирського періоду були Макош, Лель, Сварог.

 

Кутя – як слов’янське язицьке підношення.

Слов’янські господині готували кутю з пшениці, додаючи рідкий мед, робили сирники, або просто кисломолочний сир. Таким чином вони вшановували богів. Кожен інгредієнт страви призначався певному богу.

Інгредієнт пшениця -це дар богині Макоші - матері врожаїв. Макош - єдина богиня з пантеону кн. Володимира, про яку знаходимо у летописах: «требу кладуть и творятъ….Макошьи диве….мажутъ богыню, сию же деву творять и Макош чтут». Стародавня богиня дарувала як життя, так і смерть, малювати її обличчя заборонялося. Її статуї мали велику голову, вона мала роги на голові, або тримала рог в руках.

Другим інгредієнтом слов’янської куті був мед. Ним поливали кутю та він призначався богині Ладі. Ця загальнослов’янська богиня була у слов’ян богинею родючості, кохання, жіночого укладу в сім’ї та шлюбу. Вважалося, що її дерево – горобина та береза. Згадку про культ богині Ладі знаходяться в багатьох історичних документах багатьох народів. В «Гусинському литопису»: «Ладо жертвы приношаху для всякого благополучія, утешения и веселія, хотящіи женитися, даби брак добрій и дюбовній билъ».

У літовському літопису XVI ст. «Повесть о построении бенедиктинского монастыря на Лысой горе», розповідалося, що жінки різного віку та дівчата йдуть не на молитву до храму, а на танці для вшануванням богині Лелі. Народна пісня «В полі береза стояла, люлі, люлі стояла» - це відгук саме культу богині Лелі.

Інгрідієнт кисломолочний сир підношення богу Сварогу. Страви сирники, або вареники з сиром теж -творець та законодавець у слов’янському пантеоні. В його володінні перебували вогонь та ефір. Згідно легендам, саме він навчив людей використовувати залізні знаряддя. Сир серед слов’ян вважався символом небесного хлібу, який зроблено Сварогом. Місцем підношення подарунків для Сварога могло виконуватися велике каміння, на якому нанесені символи вогню.

Християнська кутя.

Зовсім з іншою історією пов’язують кутю християни. Кутя для християн – подяка та спогад, щодо заступництва Святого Федора Тирона.

Воїн Федор Тирон  – християнський мученик, що постраждав в часи гоніння імператора Максиміана (286–305 рр.). Він разом з іншими християнами повинен був зректися Христа та принести жертву ідолам. Відмовившись виконати це, Федор був відданий до рук катів на жорстокі муки, а потім спалений на вогнище. Через 50 років після його смерті імператор Юліан Відступник (361–363 рр.), бажаючи осквернити християн та їх традиції, наказав Константинопольському градоначальнику протягом тижня таємно кропити кров'ю ідольських жертв харчові припаси. Святий Федор у нічному баченні з'явився Константинопольському архієпископу Євдоксію та наказав оголосити християнам, щоб вони не купували на ринках осквернені припаси, і вживали в їжу кутю, тобто варену пшеницю з медом. На згадку про цю подію  Православна церков до сих пір щорічно відмічає пам’ять великомученика Федора та благословляє вживання куті.

Ось такі різні за своїм значенням історії страви. З якої причини не робили кутю господині, в неї додаються обов’язково вершки або молоко. Ми пропонуємо спробувати різновид щедрої куті – м’ясна.  ЇЇ готують на Київщині, історики пов’язують виникнення цього рецепту з гастрономічним впливом хазарського поселення на Київщині. Українці контактували з тюркськими народами протягом тисячі років, часто - це були воєнні конфлікти, але і були моменти співпраці, коли представники хазарів перебували на військовій службі у київського князя. Так це, чи ні, але м’ясна кутя буде альтернативним варіантом традиційної щедрої куті.

Знадобиться: баранина, цибуля, морква, лимон, айва, сало, сіль, перець, цукор за смаком, суміш з бадьяна, кориці, гвоздики, зіри, горох, журавлина або барбарис.

  1. У казан відправляйте баранину шматочками, цибулю кільцями і обсмажуйте до напівготовності.
  2. Потім накрийте кришкою і томіть протягом години.
  3. Викладіть зверху часточками нарізану айву, поперчіть, посоліть, присипаючи прянощами і цукром. Зверху викладіть сало, морква, зіру, родзинки, журавлину і часточки лимона з шкіркою.
  4. Засипте рис, залийте водою і томіть, поки не википить вся вода.

Дякуємо за допомогу в створені публікації історика-етнографа Ніну Белліні. 

 

Последние Статьи
Історія свята Соборності України
Оформлення соборності відбулося в Києві 22 січня, в першу річницю проголошення ІУ Універсалу. Цен ...»
21.01.2022    Просмотров: 22
Де у Києві пірнати в ополонку: локація та адреси
Адреси локацій: Зона відпочинку «Дитяча», Дніпровський район, р. Дніпро, Венеціанський острів; ...»
18.01.2022    Просмотров: 65
ПРО СТРУКТУРУ, ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗМІР ОПЛАТИ ПРАЦІ, ВИНАГОРОДИ, ДОДАТКОВОГО БЛАГА КЕРІВНИКА ТА ЗАСТУПНИКА КП "ВОЛОДИМИРСЬКИЙ РИНОК"
Розрахункова відомість заробітної плати за грудень 2021р. ...»
17.01.2022    Просмотров: 31