«Там, де немає української мови, там немає України».

20 травня Україна відзначає День вишиванки та розповідає світові про українську культуру й національну неповторність українців

20 травня Україна відзначає День вишиванки та розповідає світові про українську культуру й національну неповторність українців. Сьогодні ми зустрілися з людиною-легендою, яка протягом 60 років розповідає про самобутність України мовою поезії та музики. Це всесвітньо відомий поет-пісняр Вадим Дмитрович Крищенко.

 

— Ви написали понад тисячу пісень — і всі вони українською мовою. Чому?

— Для мене пісня — це традиційне слово та лірична музика. Україні притаманна мелодія в самому слові. Деякі виконавці твердять, що співати потрібно, як у Європі. Але Європа співає по-різному, розкриваючи особливість рідної мови та музики. За звучанням німецька пісня жорсткіша, ніж французька чи англійська. Але кожна з них передає національний колорит та характер народу. Усе своє життя я вважав, що українська пісня зможе передати національну неповторність лише тоді, коли написані тільки національною мовою. Саме тому всі мої пісні українською. Поєднання музики та слова в пісні іноді творять дива. Один глядач після закінчення концерту в Палаці «Україна» сказав: «Я ввійшов на концерт москалем, а вийшов справжнім українцем». Це невипадково, бо пісня передає найтонші переживання, змушує відчувати заклик предків та поєднує з рідною землею.

 

— Який рецепт створення такої пісні?

— По-перше, пісня повинна дійти до серця слухача, щоб її співали знов і знов. Незабутній Ігор Шамо мені сказав: «Дорогий Вадиме, не потрібно сто пісень, які звучать один раз, потрібна одна пісня, яка звучатиме сто разів». Ці слова я добре запам’ятав та радію, що багато моїх пісень співають понад сорок років і що вони стали народними: «Наливаймо, браття, кришталеві чаші», «Хай щастить вам, люди добрі», «Родина», «Вишенька-черешенька» та багато інших. Під пісню «Наливаймо, браття, кришталеві чаші» йде українське військо, її музику використав польський режисер Єжи Гоффман у своєму історичному фільмі «Вогнем і мечем» 1999 року. Не без гордості скажу, що в Палаці «Україна» не проводять патріотичніших концертів, ніж мої.

По-друге, я шукаю слово чи фразу, яка запам’яталась би. Люди асоціюватимуть цю фразу чи слово із піснею та пам’ятатимуть саму пісню. Ще в радянські часи в Москві проходила декада українського мистецтва, і потрібна була лірична пісня з патріотичним змістом. Мене попросили написати пісню, а Ігор Поклад дав готову мелодію. Я довго думав, а потім знайшов фразу «Хай щастить вам, люди добрі». І від цієї фрази пішла вже пісня. Її виконав Василь Зінкевич. До речі, вона звучить і досі. Інколи люди думають, що вірш — це не пісня. Ні. Пісня має свої закони: закон повтору, логічного закінчення. Поет-пісняр має з чогось почати та чимось закінчити. Не можна розірвати пісню змістовно. Є багато чинників, що відрізняють поезію від пісні. Бути піснярем — вищий ступінь поетичної майстерності поезії. На мою думку, кожен поет мріє, щоб хоч один вірш його став піснею. І коли поет іде за світи, не кажуть про його заслуги, зате кажуть про його найкращі пісні. Наприклад, Борис Олійник — це «Пісня про матір», Віктор Баранов — пісня «До українців». «А хто такий Леонід Глібов?» — «Стоїть гора висока» — «Так, пам’ятаю… гарна пісня». Мене характеризують з піснею «Наливаймо, браття, кришталеві чаші», хоча я люблю всі свої пісні. Вони для мене як рідні діти.

Повертаючись до теми мови, скажу одну річ: «Там, де немає української мови, там немає України». Якщо афроамериканець напише українською мовою, то це буде українська пісня. А наш землячок з Подолу напише російською мовою, то це буде російська пісня. Вона, на жаль, витісняє українську мову. І коли мені кажуть, що там дух є український, я не вірю в це й відповідаю: «Для мене Україна там, де є українська мова».

Для мене пісня — не сенсація, а частка духовності. Піснею поет ділиться тим, що в нього на душі. Тому в мене є пісні веселі й сумні. Якщо мої почуття та емоції передалися іншим, тоді я досяг своєї місії. Для мене дуже важлива думка простих українців, моїх слухачів. Своїм враженням від моєї творчості люди з різних країн діляться на моєму офіційному сайті Вадима Крищенка, у фейсбуку, на відео-каналі. Дуже приємно, коли мої пісні доходять до їхніх сердець і захоплюють їх, коли моя творчість впливає на їхнє життя.

 

— Яким повинен бути виконавець, щоб він став вашим виконавцем?

— По-перше, це щирість. Щоб він міг передати мої думки, слова поета до залу, до слухача. У ньому має поєднуватися комплекс: голос, виконання та антураж самого виконавця.

 

— Назвіть особливу пісню вашого життя.

— Це пісня «Пахне сад в забутті». Якби ця пісня не сподобалась мені, то навряд чи з’явилися б усі останні пісні. Це пісня танго, яку співав Віктор Лісовий. До речі, у мене є понад 10 пісень-танго. Їх зібрала Інна Павленко на компакт-диску «Пахне сад в забутті».

Нашу розмову на День вишиванки я хочу закінчити розповіддю про улюблену вишиванку, яку мені подарувала дружина співавтора відомого композитора Остапа Гавриша. Це гуцульське вишивання, бо вони живуть у Косові. У косівському стилі домінують червоні кольори, але для мене вона створила вишиванку в жовто-блакитних кольорах, що більш відповідає ніжній душі поета та є національними кольорами.

І на завершення — мій вірш: 

 

Любити Вкраїну —

Не тільки про це говорити,

Бо слово красиве

Ховає, бува, каламуть.

У справжній любові

Сховались свої колорити.

Про справжність її

Нехай вчинки твої доведуть.

Последние Статьи
 Політика та Cертифікат на систему керування безпечністю харчових продуктів (НАССР)
Адміністрація Комунального підприємства "Володимирський ринок", користуючись нагодою, із задоволення ...»
17.07.2023    Просмотров: 61
ІНФОРМУЄ ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
                            &n ...»
05.07.2023    Просмотров: 54
Звіт про управління комунального підприємства "Володимирський ринок" за 2022 рік
Звіт про управління комунального підприємства "Володимирський ринок" за 2022 рік ...»
13.06.2023    Просмотров: 78